· Мікроісторія та краєзнавство
Харлан О. В.
Дерев’яна Покровська церква міста Нікополь. До питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівні особливості
(Надруковано у збірнику «Сучасні проблеми архітектури та містобудування». Вип.16. — К.: КНУБА, 2006. — С.112-124)
На правому березі славетної річки Дніпро розташоване місто, яке своїм багатим історичним минулим та мальовничим виглядом, давно приваблює численних дослідників науковців та творчих людей — це Нікополь. >>>
Харлан О. В.
Природно-кліматичні фактори і територіально-історичні передумови виникнення архітектурно-планувальних традицій на території колишніх Вольностей Запорозьких.
(Надрукована у збірнику «Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень». Вип.3. — К.: Фенікс, 2007. — С.145-158)
Географічні та етнічні особливості території визначають розвиток своєрідної і специфічної культурної традиції. Регіони з індивідуальними природно-кліматичними умовами, етнічним складом, природними ресурсами утворюють своєрідний комплекс зі своїми неповторними рисами. >>>
Харлан О. В.
До історії церкви святого Архістратига Михаїла села Грушівка Вишетарасівської волості Катеринославського повіту
(Надрукована у збірнику «Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень». Вип.2. Ч.2. — К.,2007. — С.160-165).
У книзі „Історія міст і сел. Української РСР” виданої у 1977 році читаємо на сторінці 744: „...Новокиевка (до 1918 года — Царская милость)... Сельсовету подчинены села Вольное, Добрая Надежда, Ильинка и Новокаменка..” На півдні Томаківського району Дніпропетровської області Ви вже не знайдете Грушівки або Гологрушівки, ця назва назавжди зникла з сучасних карт, але за допомогою старовинних карт та архівних джерел ми можемо повернутися у часи давно минулі. >>>
Шалобудов В.М.
Особенности денежного обращения XVII – XVIII веков в Нижнем Присамарье
Денежное обращение Украины на протяжении XVII века базировалось, в основном, на западноев-ропейской монете. В розничной торговле господствовала польская мелочь, что и не удивительно, учитывая вхождение этих земель в сферу влияния Польши (7. С.12). Приток российской монеты в пограничные земли Присамарья начал увеличиваться лишь к началу XVIII века – сначала в виде проволочных серебряных копеек, а затем, вслед за денежной реформой Петра I, меди и крупных се-ребряных номиналов. Однако огромная масса привычной для населения западноевропейской монеты продолжала участвовать в торговых операциях и после окончательного вхождения этих территорий в состав Российского государства (7. С.133). >>>
Кузик Т.Л.
Відомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. як джерело до історії Старосамарської сотні Полтавського полку
Історія Старосамарської (Богородичнянської) сотні тривалий час залишалася безладним сплетінням, в якому злилися воєдино обривкові дані про Стару Самару (Богородичне), Самарчик (інша назва - Новоселиця, в межах сучас. м. Новомосковськ), "городок старинный запорожекий Самарь". Упорядникам третього тому "Архіву Коша" вдалося "роз `єднати" Стару Самару - центр сотні, та Самарчик - центральне поселення Самарської паланки [1, 7-9, 773-775], а названим дослідникам - поставити крапку у дискусії про місцезнаходження Новобогородицької фортеці та містечка Стара Самара. Але Старосамарська сотня залишається цікавим об `єктом дослідження для тих, кого в історії вабить унікальне — це була єдина залінійна сотня Полтавського полку — острівець полкової юрисдикції у володіннях Війська Запорозького Низового. >>>
